Не можна було просто пройти повз, побачивши чоловіка з його «уловом», коли він повертався з лісу. Досвідчені грибники кажуть, що для грибного масового сезону ще не час — білих трапляється не густо, поки носять тільки лисички. Своїх «грибних» місць жоден не видає, хоча розповідають, що збирають тільки там, де безпечно, де не ступала нога російського окупанта. Залишається тільки здогадуватись, що це моложавсько-невклянський напрямок, де в плутанині лісових доріг і боліт і «не пахло» ворожими зайдами. І то скоріш за все, лісосмуги, бо таки в ліс ходити, не зважаючи на ризики, відважуються тільки відчайдухи. Але конкретики не дочекаєтесь – ну який же грибник видасть свої завітні місця?
Сергій від такої активної цікавості ніяковіє, але своїм «трофеєм» відверто задоволений: білі пузані один в один, молоденькі й зовсім не червиві. Але потім каже:
–Це ж іще не все, — і показує на дві сумки, навішені на кермо велосипеда. Одна – повна лисичок, а в іншій — збір підберезовиків, підосиновиків, польських та іншої лісової грибної усячини. А через кілька днів чоловік знов уїздив на «полювання» і привіз понад сотню білих.
–Що з цим скарбом робили? – питаю в дружини Тетяни наступного дня. Адже просто насмажити і поїсти не вийде, бо з такою кількістю смаколиків навіть велика родина не впорається.
– Лисички чоловік здав, вийшло більше п’яти кілограмів, а приймають по 80 гривень за кіло. Великі білі посушили, а решту замаринували – близько п’яти літрів вийшло. Буде чим пригощати рідних і друзів. Ну, й решту насмажили, звісно. Та ще що, минулого року Сергій машиною поїхав по свої гриби, приїхав додому, відкрив – а там повнісінький багажник білих. Ото було мороки, – посміхається вона.
Чернігівщину можна поділити на дві частини: північна – лісова частина, південна – де більше лісостеп. Гриби ростуть і там, і там. Але найбільше їх у Корюківському, Городнянському, Ріпкинському районах. Чимало їх є і в Новгород-Сіверському, Семенівському – тобто вся північна частина Чернігівщини грибна. Все залежить тільки від погодних умов.
Городнянщина здавна славиться своїми грибними місцями. Окрім того, що це звична й улюблена для місцевих жителів страва, гриби в сезон для багатьох – ще й гарна можливість заробити копійчину. Однак повномасштабне вторгнення зробило це заняття дуже й дуже небезпечним. По-перше, в лісових масивах і на складних ділянках є такі місця, де дороги, проходи мінувалися. І таких місць дуже багато. А ще є розтяжки. Дуже багато залишків після збиття дронів, ракет, тобто можна натрапити і на касетні елементи. Саме тому на території нашої області діє заборона на відвідування лісів на період воєнного стану.
Людей попереджають про небезпеку, однак штрафів за таке порушення не передбачено, як і механізмів як контролювати людей і обмежувати походи до лісу.
Гриби – велика спокуса, особливо для фанатів «тихого полювання». Тож, попри все, народ іде до лісу в пошуках лісових дарів і, можливо, за покликом ностальгії за мирним життям та за примарними тишею та спокоєм, які панують в лісовому царстві. Але будьте дуже обережні! Бо в такому випадку відповідальність за ваше життя лежить на вас і тільки на вас.
Новини Городнянщини